03 Фінансові ринки

	Інститут економіки та прогнозування
	Національної академії наук України

Відділ досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків

Очолює відділ д-р екон. наук, проф., Заслужений економіст України
Барановський Олександр Іванович

Напрями наукової діяльності:

	розвиток грошово-кредитного, страхового та фондового ринків; державне регулювання фінансових ринків і нагляд над професійними учасниками;
	фінансова кризологія; антикризове управління на фінансових ринках України;
	фінансова безпека держави та фінансових інститутів.

Найбільш важливими результатами, отриманими в ході дослідження по темі "Розвиток банківської системи України", що містять елементи наукової новизни, є такі:

вперше:

	запропоновано розглядати структуру інтегрованих господарських систем банківського і промислового капіталів як самостійний чинник їх розширеного відтворення в умовах посилення конкурентної боротьби і монополізації економічних відносин в глобальному вимірі;
	обґрунтована необхідність багатоаспектного трактування сутності банківського регулювання з точки зору регулювання банками важливих елементів соціально-економічного розвитку держави та регулювання банківської сфери як такої спеціально уповноваженими на це державою органами, недержавними саморегулівними організаціями й комерційними банками;
	розроблено проект Концепції фінансової безпеки комерційних банків в Україні, який містить визначення сутності, характеристику мети та завдань, об’єктів, суб’єктів, принципів й схеми формування та складових системи фінансової безпеки комерційного банку, життєво важливих інтересів в банківській сфері;

дістали подальшого розвитку:

	обґрунтування зростаючої ролі фінансового (у т.ч. банківського) посередництва у формуванні ринкової економіки з огляду на те, що фінансові посередники є інституційними (а не індивідуальними) учасниками фінансового ринку, які продукують і структурують фінансові послуги відповідно до рівня розвитку фінансової системи держави, поєднують економічні інтереси постачальників (інвесторів) і споживачів (реципієнтів) фінансового капіталу завдяки інвестиційному спрямуванню руху капіталу до найбільш ефективних його споживачів шляхом реалізації як прямих кредитно-інвестиційних угод, так і через випуск фінансовими посередниками власних вторинних зобов’язань;
	обґрунтування необхідності розширення спектру банківських послуг за синхронної диверсифікації відповідних їм фінансових інструментів за допомогою: а) стимулювання цільової сегментації формування клієнтського попиту щодо управління довіреними коштами, а згодом і його задоволення шляхом індивідуального чи обмежено-групового обслуговування; б) запровадження комплексу консультаційно-пояснювальних заходів серед потенційних клієнтів банків щодо акцентації переваг користування банківськими і поєднаними з ними послугами інших структур; в) стимулювання конкуренції між банківськими і небанківськими структурами шляхом забезпечення рівних умов їх діяльності; г) посилення регулятивних вимог за діяльністю фінансових установ з боку держави, асоціативних і саморегулівних організацій з метою захисту прав власності кредиторів та інвесторів, уникнення фінансового шахрайства;
	уточнення економічного змісту таких функцій фінансових посередників, як консолідація і капіталізація розрізнених фінансових активів, підтримка ліквідності ринку, забезпечення рівноваги ринку, перерозподіл і зниження фінансових ризиків, специфікація прав власності клієнтів-довірителів, які зводяться до трансформації надлишкових фінансових ресурсів, часто малорухомих, в інвестиційний капітал;
	уточнення чинників, які зумовлюють вихід українських банків на міжнародні ринки капіталу;
	обґрунтування об’єктивної зумовленості процесів інтеграції промислового та банківського капіталу на сучасному етапі монополізації економіки у глобальних масштабах, що є проявами загального економічного закону нагромадження капіталу в контексті циклічного характеру дії цього закону в процесі розширеного відтворення;
	систематизація в історичній ретроспективі основних тенденцій та етапів інтеграції банківського і промислового капіталу, зокрема істотних умов виникнення та розвитку різноманітних організаційно-правових форм такої інтеграції;
	обґрунтування висновку, що так звані віртуальні підприємницькі мережі або віртуальні бізнес-альянси є сучасною формою концентрації капіталу в умовах посилення антимонопольного регулювання та зростанням ролі конкурентних переваг на глобальних ринках;
	мультивалютна схема грошових потоків, яку, по-перше, модифіковано за рахунок перегрупування економічних агентів та введення нових груп економічних агентів, по-друге, поширено на платежі в іноземній валюті шляхом введення до розгляду грошових потоків у іноземній валюті та, по-третє, розширено за рахунок введення нових грошових потоків у національній та іноземній валютах, які охоплюють платежі, що: здійснюються за участю економічних агентів зовнішнього сектору – суб’єктів господарювання-нерезидентів та банків-нерезидентів; проводяться за моделями міжбанківських розрахунків через кореспондентські рахунки центрального банку, відкриті у банках-резидентах та у банках-нерезидентах, через кореспондентські рахунки банків-резидентів, відкриті у банках-нерезидентах, та через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, відкриті у банках-резидентах та у центральному банку;
	побудова функціональних залежностей приростів запасів грошей економічних агентів від грошових потоків шляхом включення "нових" грошових потоків у національній валюті та грошових потоків у іноземні валюті;
	визначення впливу загальних банківських ризиків на депозитарний підрозділ банку та диференційованих рівнів відповідальності банку за депозитарні ризики, що ґрунтуються або на прийнятті банком ризиків, або на їх перенесенні на інших учасників фондового ринку (це зокрема, рівні: повного і/чи часткового прийняття ризиків, перенесення ризиків та відмови від них);
	розробка уніфікованих моделей взаємодії депозитарних підрозділів банку в частині документообігу та проходження розпоряджень;
	обґрунтування необхідності розглядати фінансову безпеку банківської системи в цілому та її окремих складових в двох аспектах: по-перше, з точки зору фінансових наслідків її (їх) діяльності для країни в цілому та окремих клієнтів і контрагентів; по-друге, з точки зору недопущення та відвернення явних і потенційних загроз фінансовому стану усієї банківської системи країни, НБУ та вітчизняним комерційним банкам;
	тлумачення сутності фінансової безпеки комерційного банку як: сукупності умов, за яких потенційно небезпечні для фінансового стану комерційного банку дії чи обставини попереджені чи зведені до такого рівня, за якого вони не здатні завдати шкоди встановленому порядку функціонування банку, збереженню й відтворенню його майна та інфраструктури і перешкодити досягненням банком статутних цілей; стану захищеності фінансових інтересів комерційного банку, його фінансової стійкості, а також середовища, в якому він функціонує;
	визначення чинників, що впливають на фінансову безпеку комерційних банків; уточнення загроз їх безпеці;

удосконалено:

	визначення категорії "фінансові посередники" як спеціалізованих професіональних операторів фінансового ринку – кредитно-інвестиційних установ, що пропонують і реалізують фінансові послуги як особливий товар на умовах провадження виключних і поєднаних видів діяльності, які перерозподіляють ризики і ресурси між постачальниками і споживачами фінансового капіталу, між інвесторами/кредиторами та реципієнтами коштів в динаміці руху активів;
	модель для обчислення обсягів грошових потоків з огляду на її побудову на новій основі – розвинутій мультивалютній схемі грошових потоків і переведенні з класу описових до класу оптимізаційних економіко-математичних моделей (введено до рівнянь, побудованих на основі функціональних залежностей приростів запасів грошей економічних агентів від грошових потоків, додаткові змінні - похибки рівнянь, - сума яких (що є цільовою функцією) мінімізується;
	класифікацію загроз фінансовій безпеці комерційного банку з огляду на виокремлення таких класифікаційних ознак, як характер впливу; об’єкт зазіхань; види діяльності банку; особи, причетні до реалізації загроз; особливість прояву; тривалість прояву; сутність; ступінь небезпеки; стадія; значущість; характер спрямування; повторюваність; ймовірність; ступінь реалізації.

По темі "Оцінка і забезпечення стійкості фінансових ринків України" розглянуто теоретичні основи стійкості фінансових ринків: зміст, класифікацію підходів до визначення стійкості фінансових ринків; складові стійкості фінансових ринків, як то – платоспроможність, ліквідність, рентабельність, стабільність тощо; чинники забезпечення стійкості фінансових ринків (інститутів); ризики і загрози (зовнішні, внутрішні) стійкості фондового ринку та його інститутів в умовах глобалізації світових ринків капіталу; їх класифікації та обґрунтування основних принципів і механізмів управління ризиками, теоретичні і методологічні узагальнення з питань ідентифікації та змісту ризиків стійкості фінансових ринків, обґрунтування основних підходів до визначення закономірностей прояву ризиків різного характеру стосовно фінансового ринку, оцінка меж чутливості фінансового ринку до таких ризиків та можливих (допустимих і критичних) обсягів порушення стійкості фінансового ринку; критерії та показники (індикатори) стійкості фінансових ринків; зарубіжний досвід оцінки стійкості фінансових ринків (інститутів).

Уточнено тлумачення стійкості банківської системи та її співвідношення з такими ознаками, як стійкий розвиток, стабільність, економічна рівновага, фінансова міцність й надійність. Наведено підходи до оцінки рівня стійкості банківського сектора вітчизняної економіки та визначено її кількісні параметри.

Вперше розроблено бальну систему для оцінки фінансового стану банківської системи України, суть якої полягає в тому, що на основі балів, виставлених поведінці індикаторів фінансового стану банківської системи (–1 бал, +1 бал або 0 балів в залежності від характеру зміни поведінки індикатора), розраховується загальний бал (як сума балів окремих індикаторів), який є оцінкою фінансового стану банківської системи України.

Обґрунтовано тезу про те, що стійкість фінансового ринку країни є однією із вирішальних умов зростання конкурентноздатності національної економіки в контексті нинішніх процесів глобалізації і інтеграції країни у світову економічну систему.

Визначено особливості розвитку національних банківських систем в умовах глобалізації фінансових ринків та вплив останньої на кризові ситуації в банківській сфері. Наведено індикатори, тенденція зміни яких з найбільшою ймовірністю може вказувати на виникнення банківських криз в конкретній країні. З’ясовано специфіку викликів безпеці банківської системи України в умовах глобалізації фінансових ринків і обґрунтовано напрями запобігання та протидії їх негативному впливу.

Визначено поняття "стійкість фондового ринку" як "сталої позитивної довгострокової динаміки (позитивний тренд) основних параметрів розвитку фондового ринку за відсутності хаотичної стрибкоподібної поведінки фондових індексів у короткостроковому вимірі". Доведено, що для стійкого ринку характерним є:

- довгостроковий позитивний тренд зростання його капіталізації (індексу цінних паперів);

- низька волатильність (мінливість) цін на цінні папери – показник, що характеризує схильність ринку до різких підйомів і падінь цін на цінні папери протягом короткого проміжку часу;

- вузький спред між цінами попиту і пропозиції;

- високий рівень ліквідності – збалансованість попиту і пропозиції (велика кількість і вартість укладених угод);

- рівень дохідності довгострокових інвестицій, що перевищує показник інфляції і ставки банківських депозитів. Розроблена методика побудови діаграми кризових ситуацій у банківський системі України.

Запропоновано розглядати основні фактори, від яких залежить стійкість фінансового ринку, у співвідношенні з відповідними видами ризиків. На підставі цього зроблено висновок про те, що, залежно від наслідків дії таких факторів і можливостей державного регулювання умов управління ризиками, розвиток фінансового ринку країни може відбуватися двома шляхами: пасивний, коли реалізовуватиметься модель фінансування економіки, заснована на переважно екзогенних інститутах (запозичення (імпорт) необхідних послуг та інститутів, включаючи систему управління інвестиційними ризиками), або активний, коли цілеспрямовано формуватимуться необхідні власні (ендогенні) прозорі інститути фінансового ринку, що сприятимуть ефективній трансформації нагромаджень в інвестиції та створенню і функціонуванню національної системи управління ризиками.

Удосконалено визначення поняття ризику стійкості фінансових ринків і класифікацію можливих видів ризиків залежно від суб’єктного складу учасників ринку, зокрема інститутів регулювання, та іманентних їм способів поведінки на фінансових ринках.

Знайшли подальший розвиток підходи до визначення закономірностей прояву основних видів ризиків фінансового ринку та оцінки наслідків їх впливу на стійкість ринку.

Отримані наукові результати досліджень відображено у 12 доповідних та інформаційно-аналітичних записках, які надіслані до Верховної Ради України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Національний банк України, зокрема, при підготовці пропозицій до структури Проекту Декларації цілей та завдань бюджету на 2008 рік (вих. № 135-13/160 від 26.02.2007 р.); наукової доповіді "Фінансовий механізм забезпечення економічного зростання" (вих. № 135-13/177 від 01.03.2007 р.); пропозицій з питань, що пропонуються до обговорення на круглому столі "Напрямки удосконалення законодавства з питань приватизації" (вих. № 135-13/201 від 06.03.2007 р.); аналітичної записки "Діяльність фінансових установ в системі недержавного пенсійного забезпечення" (вих. № 135-13/178 від 01.03.2007 р.); аналітичних матеріалів щодо Положення про допуск цінних паперів до розміщення та обігу за межами України (вих. №135-13/274 від 28.03.2007 р.); пропозицій щодо удосконалення статистики, яка оприлюднюється Національним банком України (вих. №135-13/448 від 25.05.2007 р.); аналітичної записки "Аналіз особливостей управління державним боргом в розрізі країн світу" (вих. № 135-13/476 від 04.06.2007 р.); аналітичної записки "Особливості становлення ринку корпоративних облігацій України" (вих. № 135-13/477 від 04.06.2007 р.).

Публікації співробітників відділу за основними напрямами досліджень (2007 рік)

Участь співробітників відділу в конференціях та круглих столах

Вчені відділу, відзначені почесними званнями та нагородами; провідні фахівці:

Барановський О.І. – д.е.н., проф., заслужений економіст України, завідуючий відділом. Стаж наукової роботи близько 30 років.

Відомий фахівець у сфері розвитку фінансових ринків та забезпечення фінансової безпеки. Основний пласт наукових досліджень торкається проблематики оцінки діяльності фінансових інститутів в процесі становлення ринкової економіки та дотримання стандартів фінансової безпеки. Має понад 100 публікацій, у тому числі 3 індивідуальні монографії.

Корнєєв В.В. – д.е.н., проф., головний науковий співробітник. Стаж наукової роботи 12 років.

Коло професійних інтересів спрямоване на дослідження проблем фінансових ринків з фіксованою та плаваючою дохідністю, банківського та небанківського фінансування, корпоративного управління, виконання дохідної та видаткової частин державного бюджету, обслуговування державного боргу та розвитку ринку цінних паперів. Має понад 60 опублікованих праць, у тому числі 2 індивідуальні монографії.

Федоренко А.В. – к.е.н., старший науковий співробітник. Стаж наукової роботи понад 25 років.

Активно займається проблемами розвитку ринку цінних паперів – як державних, так і корпоративних. З цих проблем має низку публікацій у відкритому друці. Входить до складу експертних груп з питань розвитку фондового ринку, діяльності фінансових інститутів та корпоративного управління.

Контактна інформація

Тел. +38 (044) 254-52-03

Факс +38(044) 280-88-69